Ukrainian Exile Studies of Mykhailo Hrushevsky

Abstract

The article is an attempt to describe Ukrainian exile studies about M. Hrushevsky. Based on chronological principle, the article shows the historian’s scientific work, political steps and formation of Ukrainian Academy of Science. The purpose of the article is to explain the main ideas of the historian in works of the scientists. This is an attempt to study the objective researchers of Hrushevsky by his contemporaries. The works of scientists about M. Hrushevsky are considered as a part of exile historiography and constitute an important group of sources for study. The research period specified in the topic is represented by works of Dmytro Doroshenko, Borys Krupnytsky, Vadym Shcherbakivsky, Natalia Polonska-Vasylenko, Oleksandr Dombrovsky and Oleksandr Ogloblin. Lack of publications about M. Hrushevsky from the first part of 20th century is explained by several reasons. First of all, Ukrainian scientists realized lack of funds for publishing. In addition, Hrushevsky was a contemporary historian of persons, who have collaborated with him within the framework of the Ukrainian Academy of Sciences and wrote about his scientific and political work during his lifetime, when his contribution to the development of science or politics was not yet sufficiently noticed. In the end, the historian was written about only in the context of 20th century in Ukrainian history. Study of life of the historian in the society of Ukrainian scholars abroad began in the post-war period. Then the scholars began to write scientific papers and chapters in monographs. Today only a few works of the 1920s and 1960s are known as written abroad, mainly in Prague and Munich. Dedicated to the scientific work of M. Hrushevsky, they enlightened the archeographic activity of the historian, his views on the ancient history of Ukraine, organizational work in the National Academy of Sciences and his historical works. At the very beginning of the scholars’activity in Prague, professors took participation in the celebration of the historian’s anniversaries in the form of greetings. Particular works about M. Hrushevsky were not written that time. This is explained by problems with the publishing house, which due to lack of funds was concentrated on thorough scientific monographs. Стаття представляє основну історіографію про Михайла Грушевського у першій половині ХХ століття з оглядом ідей українських науковців про внесок історика. Написана за хронологічним принципом, праця є спробою охарактеризувати ідеї сучасників за проблемним підходом і вивчити історичні праці дослідника, його політичну діяльність і внесок у формування ВУАН. Для написання праці було використано дослідження українських істориків з середовища еміграції в Чехословачинні і Баварії. Сьогодні відомо всього кілька праць 1920-1960-х років з середовища української еміграції про спадщину Грушевського. Присвячені науковій і політичній праці М. Грушевського, вони проливають світло на археографічну діяльність історика, його погляди щодо давньої історії України, організаційну роботу в НТШ та його політичні ідеї. Згадані дослідження належать авторству Дмитра Дорошенка, Бориса Крупницького, Вадима Щербаківського, Наталії Полонської-Василенко, Олександра Домбровського та Олександра Оглоблина. Наукові статті та монографії українських науковців друкувалися як у періодичних виданнях, так і в іноземній періодиці. Вивчення життя і творчості історика в середовищі емігрантів розвинулося у повоєнний час. Тоді про М. Грушевського почали писати у газетах, наукових виданнях та окремі розділи в монографіях. Новизна статті полягає у спробі обєктивного вивчення внеску Грушевського до наукового життя українців, що представленні в оцінці українських науковців в еміграції.