Адміністративно-правовий статус біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: теоретичний та праксеологічний аспект

Abstract

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, яка полягала в тому, щоб розкрити теоретичний і праксеологічний аспекти адміністративно-правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, обґрунтовано відповідні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства в цій сфері. Визначено генезис поняття, сутність й елементний склад адміністративноправового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Окреслено проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час реалізації адміністративноправового статусу осіб вказаних категорій. Доведено, що до специфічних рис, притаманних адміністративно-правовим відносинам, які виникають під час33 реалізації адміністративно-правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту,належать наступні: 1) є публічноправовими, оскільки ґрунтуються на реалізації Конвенції про захист прав людини і основоположних прав, та орієнтації на задоволення публічного інтересу; 2) відносини, що виникають з приводу реалізації біженцями й особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, своїх прав та обов’язків, охоплюють публічно-сервісні, контрольно-наглядові та юрисдикційні відносини; 3) зазначені відносини можуть виникати за ініціативи будь-якого суб’єкта, який є учасником відповідних відносин; 4) виникають між суб’єктами публічної влади та особами, які мають (або мають намір набути) відповідний статус (біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту) з приводу реалізації наданих їм прав і покладених на них обов’язків; 5) конфлікти, які можуть виникати між сторонами зазначених відносин, вирішуються як в адміністративному порядку, так і в порядку адміністративного судочинства. Встановлено види прав і зміст основних обов’язків біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розкрито сутність та особливості їх юридичної відповідальності. Обгрунтовується позиція, що права біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, доцільно розглядати через призму загальних прав людини, що виявляється в таких положеннях: 1) становлять закріплені в нормативно-правових актах різної юридичної сили юридичні можливості людини щодо отримання та користування відповідними матеріальними й духовними благами; 2) мають багаторівневу структуру, яка містить групи наданих національним і міжнародним законодавством цій категорії суб’єктів юридичних можливостей; 3) їх розподіл залежить не лише від власне факту володіння біженцями та особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту статусу людини як такої, а й від деяких процедурних питань отримання статусу біженця, тимчасового або додаткового захисту; 4) їх поділяють залежно від сфери виникнення суспільних відносин, учасником яких є відповідні особи; 4) мають особливий зміст і власну специфіку, у зв’язку з чим можна припустити, що їх обсяг відрізняється від обсягу класичних прав людини; 5) нетипові підстави отримання та визнання прав біженців й осіб, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, пов’язані зі специфікою отримання останнього, що визначений окремою групою міжнародних і національних нормативноправових джерел.The Thesis provides theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which is to reveal theoretical and practical aspect of the administrative and legal status of refugees and persons in need of complementary or35 temporary protection, which formed the basis for the relevant proposals and recommendations for improving legislation in this area. The genesis of the concept and essence of the administrative and legal status of refugees and persons in need of complementary or temporary protection is determined. Identification of the problems in the delineation of administrative and other legal relations arising in the course of implementation of administrative and legal status of refugees and persons in need of complementary or temporary protection is performed. It is proved that the features inherent in the administrative and legal relations that arise during the implementation of the administrative and legal status of refugees and persons in need of complementary or temporary protection are the following: 1) they are public-law as they are based on the Convention on Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, and focus on the public interest; 2) relations arising in the implementation of the rights and obligations by refugees and persons in need of complementary or temporary protection include public service, control and supervision and jurisdictional relations; 3) these relations may arise on the initiative of any entity that is a party to the relationship; 4) they arise between public authorities and persons who have (or intend to acquire) the appropriate status (the refugee or the person in need of complementary or temporary protection) in connection with the implementation of the rights and responsibilities; 5) conflicts that may arise between the parties to these relations are resolved both administratively and in administrative proceedingThe content of the main responsibilities of refugees and persons in need of complementary or temporary protection is clarified. The essence and features of legal responsibility of refugees and persons in need of complementary or temporary protection are revealed. The view that the rights of refugees and persons in need of complementary or temporary protection should be considered through the prism of general human rights is substantiated; it is manifested in the following provisions: 1) these rights constitute the legal possibilities of the person to receive and use the relevant material and spiritual goods enshrined in normative legal acts of various legal force; 2) they have a multilevel structure, which contains groups of legal opportunities provided by national and international legislation to this category of subjects; 3) their distribution depends not only on the actual possession of refugees and persons in need of complementary or temporary protection of human status as such, but also on certain procedural issues of obtaining refugee status, the status of the person in need of complementary or temporary protection; 4) they are divided depending on the sphere of social relations, to which the persons concerned are parties; 4) they have a special meaning and specificity, for which it can be assumed that their scope is different from the scope of classical human rights; 5) atypical grounds for obtaining and recognizing the rights of refugees and persons in need of complementary or temporary protection, related to the specificities of obtaining the latter, which is determined by a separate group of international and national legal sources.