Права людини у вимірах західної і східної цивілізацій

Abstract

У статті розглянуто соціокультурні проблеми реалізації прав людини у контексті діалогу західної і східної цивілізацій. У ній репрезентовано історичні передумови та системні причини суперечностей між західною та ісламською концепціями прав людини, досліджено специфіку ціннісних засад формування східної правової ментальності, обґрунтовано необхідність досягнення балансу у взаємодії індивіда і суспільства із збереженням культурної ідентичності народу. Проаналізовано дві тенденції у сучасному розвитку ісламської правової сфери, одна з яких спрямована на збереження культурно-цивілізаційної своєрідності, а отже, містить у собі ознаки опозиції іншим правовим системам; друга – на зближення ісламської правової думки із західними підходами до прав людини. Обґрунтовано визначальні риси мусульманської концепції прав людини й з’ясовано: якщо західна культура культивує прагнення людини бути суб’єктоморганізатором діяльності, то у східних культурах суб’єкт діяльності – цілісна група, яка і є носієм реальних прав, а індивід наділяється певними правами, будучи частиною цієї групи. Під час дослідження проаналізовано спроби східних держав та їх коаліцій створити загальноісламські декларації та хартії, засадничими положеннями для яких були західні аналоги, зокрема розглянуто основні положення Загальної ісламської декларації прав людини 1981 року та Каїрської декларації з прав людини в ісламі, які стали предметом широких дискусій у східних державах. Оскільки в основу цих документів було покладено Загальну декларацію прав людини та Європейську Конвенцію із захисту прав людини та основних свобод, то фактично, ці дискусії зумовлені перманентним протистоянням західної та ісламської концепцій прав людини. Доведено, що вказані суперечності є об’єктивно зумовленою культурно-правовою даністю, а людству, в усьому його культурному різноманітті, не уникнути конструктивного діалогу і досягнення компромісу у цьому міжцивілізаційному діалозі. The article examines the sociocultural problems of the realization of human rights in the context of the dialogue between Occidental and Oriental civilizations. It represents the historical prerequisites and systemic causes of contradictions between the Western and Islamic concepts of human rights, explores the specifics of the value bases of the formation of the Eastern legal mentality, substantiates the need to achieve a balance in the interaction of the individual and society while preserving the cultural identity of the people. Two trends in the modern development of the Islamic legal sphere are analyzed, one of which is aimed at preserving the cultural and civilizational originality, and therefore contains signs of opposition to other legal systems; the second – on the convergence of Islamic legal thought with Western approaches to human rights. The defining features of the Muslim concept of human rights are substantiated and clarified: if Western culture cultivates a person's desire to be a subject-organizer of activity, then in Eastern cultures the subject of activity is a whole group that is the bearer of real rights, and the individual is endowed with certain rights, being part of this group. During the study, the attempts of Eastern states and their coalitions to create pan-Islamic declarations and charters, the basic provisions of which were Western counterparts, were analyzed. In particular, the main provisions of the Universal Islamic Declaration of Human Rights of 1981 and the Cairo Declaration on Human Rights in Islam were considered, which became the subject of wide discussions in eastern states. Since these documents were based on the Universal Declaration of Human Rights and the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, in fact, these discussions are conditioned by the permanent confrontation between Western and Islamic concepts of human rights. It has been proven that the indicated contradictions are an objectively determined cultural and legal given, and humanity, in all its cultural diversity, cannot avoid constructive dialogue and reaching a compromise in this intercivilizational dialogue.