Інтерпретація поняття «право на справедливий суд» як багатоаспектний соціально-правовий феномен

Abstract

Метою статті є розкриття змісту поняття «право на справедливий суд», що відображає однойменне явище правової дійсності у статиці та динаміці. Доведено, що право на справедливий суд має міжгалузевий характер. Аргументовано, що: 1) право на справедливий суд у статиці являє собою структурний елемент правового статусу людини, що становить сукупність гарантованих правовою державою її потенційних можливостей (звернення до суду, подання клопотань про вчинення певних процесуальних дій у суді, оскарження остаточних судових рішень у судах вищої інстанції, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень та ін.), використання яких має забезпечити судовий захист інших прав, свобод і законних інтересів людини шляхом ухвалення правосудного рішення; 2) право на справедливий суд у динаміці – це надані праводієздатному суб’єкту нормами національного законодавства України можливості правомірної поведінки у правовідносинах (звернення до суду, подання клопотань про вчинення певних процесуальних дій у суді, оскарження остаточних судових рішень у судах вищої інстанції, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень та ін.) з метою судового захисту інших його прав, свобод і законних інтересів, що забезпечуються кореспондуючим обов’язком суду ухвалити правосудне рішення та гарантуються державою. The purpose of this article is to reveal the essence of the concept of the «right to a fair trial» which reflects the corresponding legal reality in both static and dynamic aspects. To achieve this goal, the author relies on the following theoretical propositions of methodological significance: 1) the disclosure of the concept of «right to a fair trial» and the determination of the content of the right to a fair trial are fundamentally different questions, and therefore, the answers to them will also differ. While the former requires identifying the essential characteristics of this concept, the latter involves determining the set of structural elements (powers) that constitute the subjective right under study; 2) from a cognitive perspective, it is necessary to distinguish between the right to a fair trial in statics and in dynamics. In its static form, it is a component of a person’s legal status, whereas in its dynamic form, it represents a structural element of the legal content of legal relations involving the court, within which the state guaranteed possibility is realized; 3) it is fundamentally important to recognize that both parties to the process – the victim and the accused (defendant), as well as the plaintiff and the respondent – are holders of the right to a fair trial, regardless of who initiated the judicial process. It is argued that: 1) the right to a fair trial in statics constitutes a structural element of a person’s legal status, representing a set of potential opportunities guaranteed by the rule of law (such as filing a lawsuit, submitting motions for certain procedural actions in court, appealing final court decisions to higher courts, and establishing judicial oversight of the enforcement of court decisions). The exercise of these opportunities ensures judicial protection of other rights, freedoms, and legitimate interests of a person through the issuance of a just decision; 2) the right to a fair trial in dynamics consists of the legally recognized possibilities granted by the national legislation of Ukraine, allowing legally competent subjects to engage in lawful behavior in legal relations (such as filing lawsuits, submitting motions for procedural actions in court, appealing final court decisions in higher courts, and ensuring judicial oversight of the enforcement of court decisions) with the aim of judicial protection of their other rights, freedoms, and legitimate interests. This right is ensured by the corresponding duty of the court to issue a just decision and is guaranteed by the state