Collaborationism in the Ukrainian dimension: evolution of Ukrainian statehood

Abstract

The russian-Ukrainian war has brought renewed attention to the modern interpretation of terminology associated with military conflict. One such term is "collaborator" and "collaboration." Their appearance is linked to the course of the Second World War, but in modern times, they have acquired specific features. The hybrid nature of the military-political activities of the russian federation in Ukraine has led to a deformation of the meanings of established concepts and terms. Presenting its aggressive policy as an internal conflict, russia initially prevented the legal classification of collaboration as a violation of the law. The article discusses the motivational component of the population in certain regions of the Donetsk and Luhansk oblasts in supporting actions related to the occupation of these territories. The formation of privilege in these regions during Soviet times led to a distorted system of values and orientations in the population of the region. Representatives of the regional industrial-state oligarchy tried to preserve this mental worldview in the evolution of the economy from a state to a market economy. It is characteristic that political forces channeled this regional mental specificity into electoral bonuses for themselves on the way to elections to government bodies. By acting as a passive manipulative component of the population, the region gradually adapted to aggressively protest against existing formats of state power. drop of the rapidly enriching regional elite, the main mass of the population was in a difficult economic situation. Worsening demographic and economic indicators in the region became a typical phenomenon. The socio-economic and demographic imbalance led to the emergence of constant social discontent among the population. Active anti-state activities of the local elite against the background of the inaction of state authorities have created a phenomenon of conditional impunity. The intensification of russia’s involvement in the conflict led to more active actions. The activities in support of russia by the Ukrainian population of the occupied territories, as aggressor countries, for a long time (2014-2022) did not receive proper qualification. The position of countries, leaders of the world political community, internal political disputes, the massiveness of examples of collaborationist activity, etc., was successful. The situation changed radically after February 24, 2024. The open disregard for international law, the conduct of military operations with numerous casualties and infrastructure destruction by the russian federation, the consolidation of the international community in a coalition supporting Ukraine, and a clear state course to restore territorial integrity and sovereignty led to a more radical and consistent classification of collaborationist activities. With the formation of a national idea and unprecedented consolidation of Ukrainian society, activities that do not fit into this concept have become clearly defined. State institutions, together with society, began to demonstrate intolerance towards manifestations of encroachment on national security and territorial integrity. The evolution of legal classification, effectiveness, and inevitability of punishment for crimes against state security, indicate the completion of the stage of the process of Ukrainian state-building. We are faced with a Ukrainian state with clearly defined national priorities, a formed state identity, national interests, and the ability to protect them Російсько-українська війна актуалізувала сучасну інтерпретацію термінологічних понять пов’язаних із військовим конфліктом. Однією із таких одиниць є терміни «колаборант» та «колабораційна діяльність». Їх поява пов’язана із перебігом Другої світової війни, але у сучасних умовах вони набули специфічних рис. Гібридність військово-політичної діяльності російської федерації на території України призвела до деформації змістів усталених понять та термінів. Презентуючи свої агресивну політику як внутрішньодержавний конфлікт, росія на перших етапах унеможливила правову класифікацію колабораційної діяльності як правопорушення. В статті розглядаються мотиваційна складова населення окремих регіонів Донецької та Луганської областей у підтримці дій пов’язаних із окупацією цих територій. Формування за радянських часів привілейованості зазначеного регіону призвело до викривленої системи цінностей та орієнтацій у населення регіону. Цей ментальний світогляд намагались зберегти представники регіонального промисловодержавного алігархату в умовах еволюції економіки з державної до ринкової. Характерним є те, що його також використали з політичної метою. Політичні сили каналізували ментальну регіональну специфіку у електоральні бонуси для себе на шляху до виборів у органи державної влади. Виступаючи пасивною маніпулятивної складовою населення регіону поступово адаптувалось до агресивно-протестного супротиву існуючих форматі державної влади. Іншим підґрунтям активної колабораційної діяльності була економічна складова. На тлі швидко збагачуючої регіональної еліти, основна маса населення перебувала у важкому економічному становище. Погіршення демографічних та економічних показників у регіоні ставало типовим явищем. Соціально-економічний та демографічний дисбаланс призвів до появи постійно існуючого соціального невдоволення населення. Активна антидержавна діяльність місцевої еліти на фоні бездіяльності державних органів влади утворили феномен умовної безкарності. Активізація росії як сторони конфлікту призвело до більш активний дій. Діяльність на підтримку дій росії з боку українського населення окупованих територій, як країни агресори, тривалий час (2014- 2022 роки) не отримувало належної кваліфікації. Вдалась взнаки позиція країн, лідерів світової політичної спільноти, невизначеність внутрішнього політичного диспуту, масовість прикладів колабораційної діяльності та ін. Ситуація докорінно змінюється після 24 лютого 2024 року. Відкрите нехтування норм міжнародного права, ведення воєнних дії із численними жертвами та інфраструктурними руйнаціями із боку рф, консолідація міжнародної спільноти у коаліційній підтримки України, чіткий державний курс на відновлення територіальної цілісності та суверенітету – призвели до більш радикальної та послідовної класифікації колабораційної діяльності. З формуванням національної ідеї та небаченої до того консолідацією українського суспільства стало чітко вимальовуватись діяльність, яка не входить до цієї концепції. Державні інституції разом із суспільством почали демонструвати відсутність толерантності до проявів посягання на національну безпеку та територіальну цілісність. Еволюція правової класифікації, дієвість та невідворотність покарання фактів скоєння злочинів проти державної безпеки, свідчить про завершення етапу процесу українського державотворення. Перед нами постала українська державність із з чітко визначеними національними пріоритетами, з сформованою державницькою ідентичністю, національними інтересами та можливостями їх захищати.