Civil-law aspects of using deepfake content in the context of copyright and personal data protection

Abstract

The relevance of this study stems from the rapid development of generative technologies that enable the creation of heavily modified or fully synthesised content using artificial intelligence, particularly deepfakes. Such content not only creates an illusion of authenticity but also poses a threat to the protection of intellectual property rights and personal non-property rights, giving rise to significant legal challenges in the digital environment. The aim of the article was to formulate and justify civil-law approaches to the regulation of deepfake content usage in the context of copyright and personal data protection, considering the challenges of society’s digital transformation. The study employed methods of systems analysis, legal-logical generalisation, formal legal method, and comparative legal research, considering international norms and doctrinal sources. It was established that current Ukrainian legislation does not define deepfake content as a separate legal category, and existing legal mechanisms are fragmented and do not cover all aspects of responsibility for its creation and distribution. Gaps were identified in the regulation of derivative digital works, the protection of biometric features of individuals, and the procedures for identifying violators in the context of automated content generation. The study proved that without proper regulatory response, deepfake technologies may be used as tools of manipulation, identity forgery, and digital defamation. The research emphasised the need for an interdisciplinary approach that integrates legal, technical, and ethical aspects of deepfake regulation. Special attention was given to legal liability in cases of automated content creation without direct human authorship. The importance of digital transparency and informed consent was highlighted as key principles of legal regulation. The results of the study can be used to improve national legislation and to develop international legal mechanisms in the field of artificial intelligence. Актуальність дослідження зумовлена нестримним розвитком генеративних технологій, що дають змогу створювати глибоко змінений або повністю синтезований контент за допомогою штучного інтелекту, зокрема deepfake. Такий контент не лише створює ілюзію достовірності, а й ставить під загрозу дотримання прав інтелектуальної власності й особистих немайнових прав, викликаючи суттєві правові виклики в цифровому середовищі. Мета статті полягала у формулюванні й обґрунтуванні цивільно-правових підходів до врегулювання використання deepfake-контенту в контексті авторського права та захисту персональних даних з урахуванням викликів цифрової трансформації суспільства. У межах дослідження використано методи системного аналізу, логіко-юридичного узагальнення, формально-юридичний метод, а також метод порівняльного правознавства з урахуванням міжнародних норм і доктринальних джерел. Установлено, що чинне українське законодавство не містить окремого поняття deepfake-контенту, а наявні правові механізми є фрагментарними й не охоплюють усіх аспектів відповідальності за його створення та поширення. Виявлено прогалини в регулюванні статусу похідних цифрових творів, захисту біометричних ознак особи, а також у процедурі встановлення правопорушника в умовах автоматизованої генерації контенту. Доведено, що без належного нормативного реагування deepfake-технології можуть використовуватися як інструмент маніпуляцій, підміни ідентичності й цифрової дискредитації. Дослідження підкреслило необхідність міждисциплінарного підходу, що поєднує юридичні, технічні й етичні аспекти регулювання deepfake. Особливу увагу приділено проблематиці юридичної відповідальності в разі автоматизованого створення контенту без безпосередньої участі автора. Акцент зроблено також на важливості цифрової прозорості й інформованої згоди як ключових принципів правового врегулювання. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення національного законодавства та розроблення міжнародних правових механізмів у сфері штучного інтелекту.