Забезпечення стабільності трудових відносин під час воєнного стану: практичні аспекти, пропозиції змін до законодавства

Abstract

Досліджено особливості правового регулювання трудових та соціально-економічних прав людини в умовах дії воєнного стану в Україні. Зазначено, що воєнний стан зумовлює можливість тимчасового обмеження окремих прав і свобод, однак такі обмеження мають відповідати принципам законності, необхідності та пропорційності. Проаналізовано конституційні гарантії трудових і соціально-економічних прав, а також спеціальне законодавство, прийняте у зв’язку з упровадженням воєнного стану, зокрема Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Акцентовано на проблемних аспектах реалізації права на працю, відпочинок, оплату праці, соціальний захист, а також на ризиках зловживань із боку роботодавців у зв’язку з розширенням їхніх дискреційних повноважень. Окремо проаналізовано становище внутрішньо переміщених осіб та мобілізованих працівників у контексті забезпечення трудових гарантій. Наголошено на необхідності вдосконалення законодавства з метою забезпечення балансу між інтересами держави, роботодавців і працівників, а також приведення національного правового регулювання у відповідність до міжнародних стандартів у сфері прав людини. Зокрема, обґрунтовано доцільність нормативного закріплення принципу пріоритетності збереження зайнятості працівника, встановлення обов’язку документального обґрунтування призупинення трудового договору та запровадження компенсаційних механізмів на період такого призупинення. Запропоновані підходи можуть бути використані як підґрунтя для подальшої нормотворчої діяльності та вдосконалення правозастосовної практики у сфері трудового права в умовах воєнного стану. This article analyzes the peculiarities of legal regulation of labor and socio-economic human rights under martial law in Ukraine. It is substantiated that the introduction of martial law objectively leads to the expansion of state and employer powers and to temporary restrictions on certain labor rights; however, such restrictions are permissible only if they comply with the principles of legality, necessity, proportionality, and legal certainty. The research is based on the analysis of the Constitution of Ukraine, the Labor Code of Ukraine, the Law of Ukraine «On the Organization of Labor Relations under Martial Law», as well as international human rights standards and the case law of the European Court of Human Rights. Special attention is paid to problematic issues of exercising the right to work, the right to rest, fair remuneration, and social protection in wartime conditions. The article reveals systemic risks associated with the expansion of employers’ discretionary powers, including the lack of clear criteria for defining critically important employees, the extensive use of the suspension of employment contracts, and the absence of effective compensation mechanisms for employees during such suspension. The legal status of internally displaced persons and mobilized employees is analyzed separately, taking into account existing enforcement problems and gaps in state supervision. The author substantiates that the stability of labor relations under martial law should be considered not merely as an economic or administrative objective, but as an element of the state’s positive obligations in the field of human rights. On this basis, specific proposals for improving labor legislation are formulated, aimed at strengthening procedural guarantees for employees, introducing compensation mechanisms, prioritizing the preservation of employment, and ensuring a fair balance between public interests, employers’ needs, and employees’ rights. The results of the study may be used in law-making activities and in improving law enforcement practice in the field of labor law under martial law.