Application of case law of the European Court of Human Rights In providing temporary access to items and documents

Abstract

Досліджено проблеми застосування судової практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) національними судами і сторонами кримінального провадження під час підготовки клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів. Встановлено, що застосування практики Європейського суду та дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має позитивний вплив на ефективність та справедливість досудового розслідування та правосуддя під час розгляду відповідних клопотань. Тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному процесі розглядається як засіб, за допомогою якого здійснюється збір фактичних даних в рамках кримінального провадження. До того ж, цей захід передбачає певний ступінь обмеження прав особи. Слідчий суддя ухвалою про надання тимчасового доступу до речей і документів фактично змушує володільця речі або документу слідчому або іншій, зазначеній в ухвалі уповноваженій службовій особі, надати належне майно для ознайомлення , виготовлення копій тощо. Сьогодні переважна більшість науковців висловлюють позицію стосовно того, що дане обмеження прав володільця недооцінюється та не повною мірою висвітлюється у Кримінальному процесуальному кодексі України. Зазначено на необхідності усунення прогалин і колізій у національному законодавстві та впровадження вивчення правозастосовної практики ЄСПЛ не лише для судів, але й для уповноважених службових осіб, які звертаються із клопотаннями до слідчих суддів. Звернення до практики ЄСПЛ повинно стосуватися не лише правосуддя, але й сторони обвинувачення, зокрема слідчого, оскільки саме він здебільшого готує клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів.