Деякі аспекти застосування поліцією крайнього примусового заходу – вогнепальної зброї

Abstract

Становлення та розвиток сучасної правоохоронної системи України зумовлює проведення цілісного та послідовного комплексу заходів, спрямованих на побудову дієвого механізму захисту прав, свобод та законних інтересів громадян. Як і будь-який нормативно-правовий акт, закон України «Про Національну поліцію» (далі – Закон) потребує певного часу на повноцінне втілення його положень у практичну діяльність, внесення додаткових змін до чинних нормативних актів. Цим Законом введено до наукового обігу поняття «поліцейські заходи», які поділяють на превентивні і примусові, визначено правові підстави та обмеження щодо їх застосування [1].Крайнім серед примусових заходів для припинення протиправних дій є застосування вогнепальної зброї. Саме неправомірне застосування вогнепальної зброї поліцейськими призводить до гучних резонансних подій у суспільстві, що негативно впливає на довіру пересічних громадян до поліції [12-13]. Для реалізації наданих Законом повноважень поліцейський повинен мати не тільки належний рівень професійної підготовки, високу відповідальність, а також повинен пройти спеціальну підготовку і в подальшому щорічно проходити періодичну перевірку на здатність до дій, пов‘язаних із застосуванням цих заходів [1]. У зв‘язку з цим виникає потреба здійснити науковий аналіз, під час якого розкрити підстави і порядок застосування крайнього примусового заходу Національною поліцією, визначити прогалини законодавства з цих питань, повноваження поліції під час застосування цього заходу та відповідальність за перевищення цих повноважень [1; 7].