Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/8217
Назва: | From monarchy to republic: Kingʼs power and public affair in ancient Rome |
Інші назви: | Від монархії до республіки: царська влада та спільна справа в Стародавньому Римі |
Автори: | Halapsis, A. Halapsis, A. Халапсіс, О. Халапсіс, А. |
Бібліографічний опис: | Halapsis A. From monarchy to republic: Kingʼs power and public affair in ancient Rome / A. Halapsis, A. Halapsis // Philosophy, Economics and Law Review. - 2021. - Volume 1 (1). – С. 5-17 |
Дата публікації: | 2021 |
Видавництво: | ДДУВС |
Ключові слова: | Romulus Tarquinius Superbus republic monarchy Roman community king ancient Rome Ромул Тарквіній Гордий республіка монархія римська громада цар Стародавній Рим |
Серія/номер: | DOI 10.31733/2786-491X-2021-5-17; |
Короткий огляд (реферат): | The exile of King Tarquinius Superbus was surprisingly quick and painless. Although the King was the high priest, the other priests did not seek to challenge his exile, only insisting on the need to save his life. Army commanders did not consider it a treason to move to the side of the rebellious City. The senators, whose mission as elders was to uphold the traditions and way of life of the community, not only did not hinder the revolution, but actually led it. All this indicates that although the exile of the king was an unprecedented event in the history of early Rome, it did not destroy the very model of the universe. The Republic in Rome was established relatively easy precisely because the idea of a common cause, which meant a collective interest in the prosperity of this new world, was laid down here from the very beginning. The chosen (of the most worthy) kings were to effectively manage the «Roman business», and as long as they coped with it, as long as they ensured the parity of interests of different groups of society, its stable territorial growth and had the support of the gods, no problems arose. Tarquinius Superbus violated an unspoken «social contract» for which he was removed. But this removal did not lead to the cancellation of the contract itself (concluded between humans and gods), and only to its modification. Getting rid of royal power, which marked a break with the last elements of the traditional world, put on the agenda the question of the need to develop a model that could legitimize the ideal of a common cause. This model is known as «Roman Republic». In its political form, it is opposed to the royal model, but in a worldview, it is a logical development of a Roman idea that has never been associated with either the conception of the divine origin of power or the concept of absolute (and hereditary) monarchy. The continuity between the royal and republican periods of Roman history was expressed in the unity of the original patterns that determine the nature of the Roman idea. Roman society was not formed «for the king» or even «for the gods». The kings and gods served as a means of cementing the community, giving it a sacred nature; the latter, which expressed the concept of the «universal priesthood» as a collective sacred principle, was also the basis of political doctrine. The question of specific forms of government (whether the community will be headed by a lifetime elected king, or magistrates who are elected for a limited time) is secondary. The idea of a collective interest in the success of the common cause was inherent in the Roman project from the very beginning, just a new model allowed it (the project) to be implemented more effectively, facilitating both the coming to power of the most capable members of the community and ensuring the control of the people over the activities of the government. |
Опис: | Вигнання царя Тарквінія Гордого пройшло напрочуд швидко та безболісно. Хоча цар був верховним жрецем, інші жреці не намагалися оскаржувати його вигнання, лише наполягавши на необхідності збереження його життя. Армійські командири не вважали за зраду перехід на бік повсталого Міста. Сенатори, чия місія як старійшин полягала у підтримці традицій і укладу життя громади, не лише не перешкоджали революції, але й фактично її очолили. Все це свідчить про те, що хоча вигнання царя і було безпрецедентним випадком в історії раннього Риму, воно не руйнувало саму модель світобудови. Республіка так відносно легко встановилася у Римі саме тому, що ідея спільної справи, під якою розумілася колективна зацікавленість у процвітанні цього нового світу, була закладена тут із самого початку. Обрані (з найдостойніших) царі повинні були ефективно керувати «римським бізнесом», і доки вони з цим справлялися, доки вони забезпечували паритет інтересів різних груп суспільства, його стабільний територіальний ріст та мали підтримку богів, проблем не виникало. Коли ж в ефективності царської влади виникли сумніви, її просто замінили іншою формою правління, але сам принцип громади (і ідея спільної справи, що була покладена в його основу) залишився недоторканним. Тарквіній Гордий порушив негласний «суспільний договір», за що і був відсторонений. Але це відсторонення не призвело до скасування самого договору (укладеного між людьми і богами), а лише — до його модифікації. Позбавлення від царської влади, яке знаменувало собою розрив з останніми елементами традиційного світу, поставило на порядок денний питання про необхідність розробки моделі, яка могла б легітимізувати ідеал спільної справи. Ця модель відома як «Римська республіка». За характером політичних форм вона протиставляється царській моделі, але в світоглядному плані вона виступає логічним розвитком римської ідеї, яка ніколи не була повʼязана ні з уявленням про божественне походження влади, ні з концепцією абсолютної (та спадкової) монархії. Наступність між царським і республіканськими періодами римської історії виражалася в єдності вихідних патернів, що визначають характер римської ідеї. Римське суспільство сформувалося не «під царя» і навіть не «під богів». Царі і боги служили засобами цементування громади, надання їй сакрального характеру; саме останній, що виражав уявлення про «загальне священство» як колективне сакральне начало, був покладений і в основу політичної доктрини. Питання про конкретні форми управління (чи буде на чолі громади стояти обраний довічно цар, чи магістрати, які обираються на обмежений час) виявляється другорядним. Ідея колективної зацікавленості в успіху спільної справи була властива римському проекту з самого початку, просто нова модель дозволяла йому (проекту) реалізовуватися більш ефективно, сприяючи як приходу до влади найбільш здібних членів громади, так і забезпеченню контролю народу над діяльністю уряду. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/8217 |
Розташовується у зібраннях: | Philosophy, Economics and Law Review. - 2021. - Volume 1 (1) Наукові статті НАУКОВІ СТАТТІ Халапсіс Олексій Владиславович |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
1.pdf | 459,67 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.