Міфологія права в міжнародних відносинах

Abstract

В основі кожної правової системи лежать міфи. Деякі правові міфи можуть впливати на розвиток кількох суспільств, причому навіть після смерті суспільства, що їх породило. Кодекс Хаммурапі та римське право – найбільш відомі правові міфи, які пережили свій час, вони сприймалися як взірець послідовності, логічності та справедливості. А ось закони Мойсея не стали основою права християнських народів, бо в плані досконалості вони поступалися римським юридичним нормам. Різновидом правового міфу є вчення про природне право. Хоча це суто інтелектуальна доктрина, а не юридичний документ, воно суттєво вплинуло на національне законодавство різних країн. Природа байдужа до людини, і з неї жодних прав та жодної моралі не випливає. Але ми самі можемо бути не байдужими один до одного, а тому люди вигадують моральні та правові міфи задля того, щоби почуватись у цьому світі комфортно, і забезпечувати найбільш ефективну взаємодію. Якщо при цьому ми будемо посилатись не на богів, а на природу, і знайдуться люди, які в це повірять, то нехай це буде «природне право», хоча природа має до такого права відношення не більше, ніж боги Вавилонії – до законів Хаммурапі. Втім, незважаючи на те, що вчення про природне право не має фактичного підтвердження і теоретично вразливе з філософської точки зору, доктрина про природне право дає ефективні орієнтири для співпраці, у тому числі – на міжнародному рівні. Сьогодні людство змушене ставити в основу свого існування єдність, яка можлива лише за умови визнання всіма учасниками міжнародної взаємодії певної базової системи цінностей, простору загальних смислів, прийнятних для різних типів мислення. Правові міфи – не єдиний, але доволі дієвий засіб для міжнародного співробітництва, а формування такого міфологічного простору смислів є важливим завданням сучасності.