Theoretical and historical aspects of Universal declaration of human rights adopting

Abstract

Висвітлено окремі аспекти прийняття Загальної декларації прав людини. Акцентується увага на різних тлумаченнях людських прав державами, що відобразилось на процесі прийняття Загальної декларації прав людини (у контексті непідтримання цього міжнародного акта низкою держав через різне сприйняття сутності та змісту людських прав). Зазначається, що хоча Комісії з людських прав, яка була створена для розробки Загальної декларації людських прав і складалася з 18 членів, що презентували різних культурні, політичні та релігійні групи, однак це не запобігло різним тлумаченням як людських прав, так і Загальної декларації прав людини, зокрема. Наголошується, що починаючи з другої половини ХХ століття було прийнято низку міжнародних актів, предметом регулювання яких є людські права. Чи не найпершим з них та найбільш вагомим у міжрегіональному аспекті є Загальна декларація прав людини, яка була прийнята у 1948 році та стала своєрідною відповіддю міжнародного співтовариства на Другу світову війну Відзначається недостатня увага правників до проблематики прийняття Загальної декларації прав людини як такої, що дозволяє краще зрозуміти природу людських прав через такі їх властивості як універсальність та релятивізм. Одним з чинників недостатнього вивчення цього питання є належність Загальної декларації прав людини до м‟якого права. Хоча міжнародні судові інституції вже неодноразово вказували на зобов‟язальний характер норм цієї Декларації. Аналізуються різні чинники неоднозначного сприйняття Загальної декларації прав людини: 1) релігійний (Загальна декларація прав людини відтворює теорію людських прав, засновану на пріоритеті людини, на праві людини на вільний розвиток своєї особистості, що включає і можливість змінювати свої переконання, релігію, а також на рівності у правах жінки та чоловіка); 2) політичний (відповідно до «духу» цього міжнародного акта soft law, основною цінністю є людина, а не держава чи колектив; несумісність Декларації з апартеїдом). Зроблено висновок, що підготовка та прийняття Загальної декларації прав людини майже не висвітлюється у навчальній правничій літературі, що не сприяє всебічному розумінню західного концепту людських прав та релятивізму в інтерпретації людських прав як явища в межах різних правових культур.