Організованість групи осіб як форма співучасті і кваліфікуюча обставина: особливості доказування

Abstract

Досліджено норми чинного кримінального законодавства, які утворюють кримінальноправовий інститут співучасті. Визначені суперечності окремих кримінально-правових положень, що створюють труднощі для їх практичної реалізації під час кримінального провадження. З урахуванням цього проаналізовано наукові праці дослідників сутності співучасті у вчиненні кримінальних правопорушень та класифікації його форм. Визначені особливості доказування ознак вчинення злочину організованою групою, які зумовлюють значні витрати зусиль і часу, що позначається на строках досудового розслідування і судового розгляду. Зроблено висновок, що доказування ознак вчинення злочину організованою групою осіб є набагато складнішим в порівнянні з доказуванням, коли йдеться про звичайну групу або групу, яка діяла за попередньою змовою. Це обумовлено значно ширшим колом обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Фактично слідчому потрібно досліджувати і належним чином фіксувати не тільки обставини вчинення кримінального правопорушення, але й вузлові елементи формування і розвитку організованої групи як соціальнопсихологічного феномену. Обґрунтована необхідність врахування значних витрат зусиль і часу при доказуванні даної кваліфікуючої ознаки і застосовувати її тільки щодо категорії тяжких або тільки особливо тяжких злочинів. Висловлене сподівання, що наведена в статті аргументація спонукає до продовження дослідження проблематики доказування та її врахування при визначенні кваліфікуючих ознак окремих складів злочинів. The article examines the norms of current criminal legislation that form the criminal law institution of complicity. The contradictions of individual criminal law provisions that create difficulties for their practical implementation during criminal proceedings are identified. Taking this into account, the scientific works of researchers of the essence of complicity in the commission of criminal offenses and the classification of its forms are analyzed. The features of proving the signs of committing a crime by an organized group are identified, which entail significant expenditure of effort and time, which affects the terms of pre-trial investigation and trial. It is concluded that proving the signs of committing a crime by an organized group of persons is much more difficult compared to proving when it comes to an ordinary group or a group that acted on the basis of a prior conspiracy. This is due to a much wider range of circumstances that are subject to proof in criminal proceedings. It is emphasized that a group of persons can acquire signs of organization over a fairly long period of time. The key elements of proof are: – involvement of group members by the leader (organizer) for a certain period of time with the intention of committing joint criminal activity and managing them; – subordination of group members to certain rules of conduct and instructions of the leader; – distribution of roles between group members in the mechanism of criminal activity with the allocation of the role of the leader; – the presence of the practice of planning criminal activity and the implementation of a single plan by group members; – stability of the group’s personnel when committing several criminal offenses. In fact, the investigator needs to investigate and properly record not only the circumstances of the commission of a criminal offense, but also the key elements of the formation and development of an organized group as a socio-psychological phenomenon. The need to take into account the significant costs of effort and time when proving this qualifying characteristic and its application only to the category of serious or only especially serious crimes is justified. It is hoped that the above argumentation will encourage further research into the issues of proof and its consideration in determining the qualifying features of individual crimes