Особливості документування кримінальних правопорушень із самовільного зайняття земельної ділянки

Abstract

Зазначено, що самовільне зайняття земельної ділянки, а також будівництво на такій ділянці є досить поширеним видом кримінального правопорушення проти власності, за вчинення якого шостим розділом Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність (ст. 197-1 КК України). Акцентовано на тому, що у 2007 році з метою вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами, контролю за їх використанням та охороною Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки» (далі – Закон). Надано увагу тому, що метою внесення змін до чинного Кримінального кодексу України стало посилення відповідальності за порушення земельного законодавства як на території населеного пункту, так і за його межами, оскільки ефективність застосування санкцій за самовільне зайняття земельної ділянки, передбачених лише Кодексом України про адміністративні правопорушення, була низькою, а цей вид правопорушення набував все більшого поширення, оскільки особа розуміла, що за самовільне будівництво або зайняття ділянки землі понесе адміністративне стягнення у вигляді штрафу, бо іншої відповідальності не було передбачено. Вказано на неможливості реально вплинути на таку негативну тенденцію лише адміністративними заходами реагування. Наголошено, що адміністративна відповідальність, яка передбачена сьогодні ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, також не зупиняє правопорушників від протиправних дій, адже сума штрафу є недостатньо економічно обґрунтованою для сьогодення та доступна для суб’єктів правопорушення. Провідним аспектом Закону стало встановлення кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, тобто за будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки до виникнення права власності чи права користування нею, а саме до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації, якщо це завдало великої шкоди державі, підприємствам, установам або окремим громадянам. Наведено статистику обвинувальних вироків за вказаною категорією кримінальних правопорушень та алгоритм дій слідчого, оперуповноваженого, прокурора щодо збору речових доказів у кримінальних провадженнях за фактами самовільного зайняття земельних ділянок шляхом посіву сільськогосподарських культур.