Проблеми законодавчого визначення умов та меж застосування фізичної сили органами Національної поліції України

Abstract

З прийняттям Конституції України наша держава вступила на новий етап свого існування як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава і визнала людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку вищим суспільним. значення. Права і свободи людини та гарантії їх забезпечення стали визначальними за змістом і спрямованістю її діяльності. Крім того, Україна, як одна з демократичних держав світу та член ООН, ратифікувала Загальну декларацію прав людини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Зокрема, у 1979 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Кодекс поведінки працівників правоохоронних органів. У цьому документі Генеральна Асамблея заохочує правоохоронні органи, у тому числі поліцію, поважати та захищати людську гідність та поважати права людини. Генеральна Асамблея рекомендувала всім державам-членам ООН прийняти Кодекс поведінки посадових осіб правоохоронних органів як основу для законодавства та/або як настанову для практики роботи поліції. Кодекс наголошує, що застосування катувань працівниками поліції має бути заборонено, а фізична сила повинна застосовуватися лише у разі крайньої необхідності. Декларація про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання засуджує та забороняє застосування катувань, сильного болю чи страждань (фізичних чи моральних) з метою отримання інформації чи зізнань. Цей документ закликає до навчання та освіти працівників правоохоронних органів із належною врахуванням заборони катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, поводження чи покарання.