State social guarantees of war veterans around the world: derivation and formation before the first world war (taking into consideration the usa, united kingdom, france and germany experience)

Abstract

Аналізується історія становлення і розвитку системи надання соціально-правових гарантій учасникам бойових дій на прикладі чотирьох держав: Великобританії, Франції, Німеччини та Сполучених Штатів Америки, у період до 1914 року. Зазначені країни були обрані не випадково. Критерієм добору виступила військова активність, яка була більш ніж високою у порівнянні з іншими державами, що пояснюється статусом колоніальних імперій. США ж були взяті як держава, яка була утворена саме у боротьбі проти колоніалізму. Було виявлено чітку взаємозалежність предмету дослідження від участі у бойових діях армій зазначених держав та чітку соціально-економічну спрямованість державних гарантій ветеранам, що пояснюється намаганням з боку державних структур зменшити власний соціальний тягар у вигляді зазначеної категорії. При цьому ж, практично не приділялася увага соціальній та психологічній адаптації після війни. Зроблено висновок, що у тенденціях розвитку системи соціального забезпечення для учасників бойових можна чітко виокремити низку закономірностей. Першою з них є те, що незважаючи на цивілізаційний розвиток та державну приналежність, ключовою соціальною гарантією розглядалося виділення земельної ділянки, що, з одного боку, несло символічний зміст – за землю і воювали, а з іншого – суто практичний: вона мала велику цінність та розглядалася як база для самозабезпечення ветераном. А другою закономірністю є циклічність розвитку соціально-державного будівництва. Так, рушіями в цьому були саме імперії, які вели агресивну мілітаристську чи то колоніальну політику, сприймаючи війну не лише як спосіб управління, а і, в першу чергу, розширення життєвих меж. Окремо хотілося би відмітити той факт, що ще з часів Римської імперії було сформовано більш ніж вдалий і розумний принцип умовної соціальної адаптації – «Простіше дати заробляти, ніж утримувати», який намагалися використовувати держави, що і були у фокусі нашого аналізу. Інші ж види державної соціальної допомоги, перелік яких поступово зростав, теж були націлені на його всіляке впровадження. Прикладом цього можуть слугувати ті ж таки програми протезування, адже завдяки участі в них, продуктивність ветерана, соціальна значущість та професійна придатність збільшувалася в рази, тим самим зменшуючи соціальне навантаження за бюджет. Загалом, можемо зазначити, що станом на початок Першої світової війни, провідні світові держави, які, власне, і стали її головними учасниками, вже сформували ключові підходи до власних систем надання соціальної допомоги та підтримки ветеранів, як і нормативні межі їхнього функціонування, що є дієвими і дотепер.